ВУЗ ШАГ
 
м.Трускавець. ДНЗ № 4 "Сонечко"

Сторінка батьків

 

В радісній сім'ї панує мир, добро, здоров'я, воля, повага, духовність, щастя.

Дорогі батьки, пам'ятайте, що Ви самі запросили своїх дітей у свою родину. Колись вони залишать батьківську оселю. Але до того часу навчіть їх будь ласка мистецтва стати і бути людиною.

/Files/images/kartinki/bigstock-Girl-and-boy-reading-the-red-b-5764658.jpg

“Учасниками навчально-виховного процесу у сфері дошкільної освіти є: діти дошільного віку, завідуючі, вихователі методисти, вихователі, старші вихователі, вчителі-дефектологи, вчителі-логопеди, практичні психологи, соціальні педагоги, інструктори з фізкультури, музичні керівники, керівники гуртків та інші спеціалісти, помічники вихователів та батьки або особи,що їх заміюють.

ст.27. ЗУ “Про дошкільну освіту”

Завдання роботи з батьками в дошкільному закладі

Забезпечення наступності виховання в родині та в дошкільній установі;

створення атмосфери співробітництва у вихованні дітей.

залучення сімей в єдиний освітній простір;

сприяння у відродженні та збереженні традицій народної педагогіки.

Структура роботи з батьками в дошкільному закладі

 

Форми роботи з батьками

Колективні

загальні батьківські збори;
групові батьківські збори;
педагогічні ради;
батьківські конференції;
дні відкритих дверей;
день батьківського самоврядування;
засідання батьківського комітету;

Індивідуальні

проведення зустрічей;
гурток театрального мистецтва;
дні довіри;

Наочно-інформаційні

випуски стінгазет;
батьківські світлиці;
юридична сторінка;
усний журнал.

 

Правила для батьків

Батьки дітей або особи, які їх замінюють, мають право:

› обирати дошкільний навчальний заклад та форму здобуття дитиною дошкільної освіти;

› обирати і бути обраними до органів громадського самоврядування дошкільного навчального закладу;

› звертатися до відповідних органів управління освітою з питань розвитку, виховання, навчання та лікування своїх дітей;

› захищати законні інтереси своїх дітей у відповідних державних органах і суді;

› брати участь у покращенні організації навчально-виховного процесу в дошкільному закладі;

› вносити добровільні благодійні внески по мірі потреб дошкільного закладу та можливостей батьків на покращення навчально-виховного процесу, забезпечення належного санітарно-гігієнічного стану та зміцнення матеріально-технічної бази дошкільного навчального закладу.

 

 

Батьки дітей або особи, які їх замінюють, зобов`язані:

› виховувати у дітей любов до своєї держави, повагу до національних, історичних, культурних цінностей українського народу, дбайливого ставлення до довкілля;

› забезпечувати умови для здобуття дітьми дошкільної освіти за будь-якої форми;

› постійно дбати про фізичне здоров’я, психічний стан дітей, створювати належні умови для розвитку їх природних задатків, нахилів та здібностей;

› приводити дитину в дошкільний заклад чистою і охайною;

› забезпечити дитину одягом та взуттям для проведення занять фізкультурою та музикою;

› з метою охорони життя і здоров’я дітей не давати з собою в дошкільний заклад ліки, солодощі, різноманітні прикраси, гострі предмети;

› особисто передавати дитину вихователю та забирати її з дошкільного закладу у вихователя не пізніше 1930, не довіряючи її малолітнім дітям або стороннім людям;

› приводити та забирати дитину тільки в тверезому стані, особам у стані алкогольного сп’яніння вихователь має право дитину не віддавати;

› не палити на території дошкільного навчального закладу;

› не заїжджати власним транспортом на територію дошкільного навчального закладу;

› попереджувати конфліктні ситуації з працівниками дошкільного закладу та іншими батьками або особами, які їх замінюють;

› не допускати нетактовної поведінки з дітьми, вихователями групи та іншими працівниками закладу;

› щомісяця, не пізніше 20 - ого числа поточного місяця, вносити плату за харчування дитини в ДНЗ.

› дитина, яка не відвідувала дошкільний заклад 3 і більше днів повинна мати довідку від лікаря;

› дотримуватись режиму дня дитини в дошкільному закладі і вдома;

› сприяти вихованню у дітей культурно-гігієнічних навичок і спільно з ДНЗ проводити цю роботу;

› сприяти вихованню у дітей свідомого ставлення до власного здоров’я і виховувати дитину у атмосфері здорового способу життя.

/Files/images/kartinki/i (2).jpg

/Files/images/Дети_2.png

Азбука виховання

 

 

А — азбуку виховання повинні знати всі батьки.
Б — будьте при дітях витриманими в своїх вчинках.
В — вас запитують — уважно слухайте, дайте відповідь.
Г — говоріть з дитиною у зрозумілій для неї формі.
Д — дайте можливість дитині винайти самостійність.
Є — єдність між педагогами і членами сім’ї — запорука успішного виховання.
Ж — життя дитини повинно бути заповненим посильною працею.
З — знайте: основи виховання завдаються з раннього дитинства.
І — ігри — запорука здорового фізичного розвитку дитини.
К — корисно знати: любов до дитини має бути поміркованою.
Л — любов до рідного краю виховуйте з дитинства.
М — мама і мир — найдорожче для дітей.
Н — не говоріть дітям неправду.
О — одяг має бути охайним.
П — прагніть завжди чинити з дітьми справедливо.
Р — розмовляйте з дітьми часто, співайте разом.
С — стежте за своєю поведінкою, бо діти наслідують вас.
Т — трудитися навчайте з раннього віку.
У — успіх у вихованні залежить від здорової атмосфери в сім’ї.
Ф — фізкультура повинна стати для дитини улюбленим уроком.
X — хай завжди дитина відчуває інтерес до себе.
Ц — цілеспрямованість у вихованні допоможе досягти значних успіхів
Ч — частіше бувайте з дитиною на природі.
Ш — шум — ворог здоров’я дитини
Щ — щастя і радість дітей — у ваших руках.
Я — якщо хочете, щоб ваша дитина була ввічливою, справедливою, чесною, ставилася до всіх з любов’ю, дотримуйтесь цих порад самі.

· /Files/images/kartinki/63415578 (1).jpg

Повірте в неповторність своєї дитини, у те, що вона - єдина, унікальна, не схожа на жодну іншу і не є вашою точною копією. Тому не варто вимагати від неї реалізації заданої вами життєвої програми і досягнення поставленої вами мети. Дайте їй право прожити власне життя.

· Дозвольте дитині бути собою, зі своїми вадами, вразливими місцями та чеснотами. Приймайте її такою, якою вона є. Підкреслюйте її сильні властивості.

· Не соромтеся виявляти свою любов до дитини, дайте їй зрозуміти, що любитимете її за будь- яких обставин.

· Не бійтеся "залюбити" своє маля: саджайте його собі на коліна, дивіться йому в очі, обіймайте та цілуйте, коли воно того бажає.

· Обираючи знаряддя виховного впливу, удавайтеся здебільшого до ласки та заохочення, а не до покарання та осуду.

· Намагайтеся, щоб ваша любов не перетворилася на вседозволеність та бездоглядність. Встановіть чіткі межі дозволеного (бажано, щоб заборон було "небагато - лише найголовніші) і дозвольте дитині вільно діяти в цих межах. Неухильно дотримуйтесь встановлених вами заборон і дозволів.

· Ніколи не давайте дитині особистих негативних оцінкових суджень: "ти поганий", "ти брехливий", "ти злий"- Оцінювати треба лише вчинок. Треба казати: 'Твій вчинок поганий, але ж ти хороший і розумний хлопчик (дівчинка) і надалі не повинен так робиш".

· Намагайтеся впливати на дитину проханням - це найефективніший спосіб давати інструкції. Якщо прохання не виконується, треба переконатись, що воно відповідає вікові й можливостям дитини. Лише тоді можна вдаватися до прямих інструкцій, наказів, що буде досить ефективним для дитини, яка звикла реагувати на прохання батьків. І тільки в разі відвертого непослуху батьки можуть думати про покарання. Ціпком зрозуміло, що юно має відповідати вчинку, а дитина має розуміти, за що її покарали. Батьки самі вирішують, як покарати, але майте на увазі, що фізичне покарання - найтяжчий за своїми наслідками засіб покарання. Дитина повинна боятися не покарання, а того, що вона може прикро вразити вас. Покараний - вибачений. Сторінку перегорнуто. Про старі гріхи жодного слова! Покарання не повинно сприйматися дитиною як перевага вашої сили над її слабкістю, як приниження.

· Не забувайте, що шлях до дитячого серця пролягає через гру. Саме у процесі гри ви зможете передати необхідні навички, знання, поняття, про життєві правила та цінності, зможете краще зрозуміти одне одного.

· Частіше розмовляйте з дитиною, пояснюйте їй незрозумілі явища, ситуації, суть заборон та обмежень. Допоможіть їй навчитися висловлювати свої бажання, почуття та переживання, тлумачити поведінку свою та інших людей.

· Нехай не буде жодного дня без прочитаної разом книжки (день варто закінчувати читанням доброї, розумної книжки).

· Розмовляйте з дитиною, розвивайте її мовлення. Щодня цікавтесь її справами, проблемами, переживаннями, досягненнями.

· Дозволяйте дитині малювати, розфарбовувати, вирізати, наклеювати, ліпити, працювати з конструктором. Заохочуйте її до цього, створюйте умови.

· Відвідуйте разом театри, музеї (спершу достатньо одного залу, щоб запобігати втомі, а згодом поступово, за кілька разів, слід оглянути всю експозицію), організовуйте сімейні екскурсії, знайомлячи дитину з населеним пунктом де ви мешкаєте.

· Привчайте дітей до самообслуговування, формуйте трудові навички та любов до праці (підгримуйте ініціативу й бажання допомагати вам).

/Files/images/uuuuuu.jpg

Сім помилок батьків

Перелічимо найпоширеніші помилки, яких припускаються дорослі.

Побутові погрози :

"Якщо не прибереш у кімнаті, залишишся без ласощів", "Роби так, як я сказав. Не став зайвих запитань, бо не пущу на вулицю". 
Цим висловам, які злітають з вуст батьків повсякчас, часто не надається ніякого значення. Але ж дитина, запевняємо Вас, сприймає все набагато складніше. Такі погрози викликають в неї не лише страх, а й почуття ворожості, прихований негативізм щодо батьків. 

Авторитарні накази:

"Якщо тобі це говорить батько, ти маєш слухатися", " Я тобі забороняю товаришувати з...", "Я — мати, тож краще знаю, що для тебе добре, а що — ні."

Такі репліки є виявленням прагнення підкорити собі іншу людину. Це призводить до порушення в родині атмосфери рівноправності. Дитина затамовує образу: "Ось виросту, побачимо, хто сильніший", — думає вона.

Критика "глухого кута"

"Ти абсолютно не привчений працювати", "Ти такий лінивий, як і твій батько", "Учу тебе вчу, а все марно". 
Такі зауваження заганяють дитину у глухий кут, не залишаючи їй жодної надії на виправлення, тим більше, коли її обвинувачують у тому, що не залежить від неї. Результат? Дитина, почуваючись позбавленою батьківської любові та підтримки, відчужується, стає замкненою, неговіркою.

Образливі прізвиська

"Ти поводишся, як упертий віслюк", "Таке може сказати лише повний дурень", "І в кого ти такий йолоп уродився?" 
Образливі прізвиська знижують самооцінку дитини, а до того ж закріплюють у її свідомості модель спілкування з іншими людьми у формі приниження.

Невмотивований допит

"Ну то скільки часу у тебе на це пішло?", "І чого це ти так запізнився?", "І чим ти тут так довго займаєшся?". 
Іноді батьки приділяють надто багато уваги з'ясуванню неістотних деталей у поведінці дитини. Малюк розцінює це як прояв недовіри до себе. В результаті може з'явитися стійкий страх перед дорослими, що змусить дитину в майбутньому приховувати від батьків своє особисте життя.

Безапеляційні твердження

"Ти так робиш мені на зло, я знаю", "Ти просто жадібний, я вже зрозуміла", "Можеш не виправдовуватися, я знаю наперед, що ти скажеш.
Такі твердження надзвичайно болючі для малюка і руйнівні для його психічного здоров'я. Небажання дорослого розібратися в діях дитини зводить між ними стіну, яка згодом ставатиме дедалі вищою. 

Несвоєчасні поради

"Якби ти тоді зробила так, як я тобі радила, нічого б не трапилося. А тепер маєш собі проблему", "Якби в тебе на столі був лад, ти б зараз не переживав, що загубився твій малюнок", "Навіщо ти так переймаєшся? То все дурниці. Ось коли виростеш, зрозумієш: не варто через це плакати". 
Такі поради абсолютно недоречні тоді, коли дитині потрібно, щоб її просто вислухали, поспівчували, допомогли. Іншого разу вона не захоче з вами ділитися нічим — ні горем, ні радістю.


Радимо батькам час від часу аналізувати те, що говорите дитині протягом дня. У спокійній обстановці, коли ви вже нікуди не поспішаєте і ніщо вже вас не дратує, деякі ваші слова здаватимуться вам самим жахливими, неприпустимими для батьків.

 

Пам'ятка для батьків, дитина яких

уперше піде до дитячого садка

 

1. Сформуйте у себе позитивне ставлення до дитячого садка, налаштуйте себе на те, що дитині тут буде добре, її буде доглянуто, оточено увагою, вона отримує підтримку..

 

2. Уникайте будь-яких негативних розмов у сім'ї про дитячий садок у присутності дитини, оскільки вони можуть сформувати у неї негативне ставлення до відвідування дитячого садка.

 

3. Створіть спокійний, безконфліктний клімат у сім'ї.

 

4. Заздалегідь потурбуйтеся про те, щоб розпорядок дня дитини вдома був наближеним до розпорядку дня у дитячому садку (ранній підйом, час денного сну, прийоми їжі, прогулянки).

 

5. Ознайомтеся з режимом харчування та меню у дитячому садку.

 

6. Навчайте дитину їсти неперетерті страви, пити з чашки, привчайте тримати ложку.

 

7. Відучіть дитину від підгузків. Виховуйте у неї потребу проситися до туалету.

 

8. Учіть дитину впізнавати свої речі: білизну, одяг, взуття, носовичок.

 

9. Учіть гратися з іграшками. Скажімо, ляльку можна годувати, колисати, гойдати; пірамідку - збирати, розбирати.

 

10. Привчайте дитину після гри класти іграшки на місце

 

 


/Files/images/original-472a49cc6592b751fd56d2212dc01f8a.png

ПОРАДИ БАТЬКАМ ЩОДО АДАПТАЦІЇ ДИТИНИ ДО УМОВ ДНЗ

1. У перші дні відвідування садка не залишайте дитину одну до вечора, тривалість її перебування в новому колективі має становити 1,5-2,5 години і поступово збільшуватись. Доцільніше перші дні приводити дитину лише на прогулянку, звернути її увагу на те, як батьки приходять забирати дітей, як вони радісно зустрічаються, щоб дитина бачила тільки позитивні емоції та розуміла, що розлука з батьками тимчасова, мама або тато завжди повертаються.
2. Батьки можуть пройти у групову кімнату разом із дитиною. Підтримка,теплота, впевненість у тому, що мама (тато) поруч, допомагає освоїтися у новій
обстановці, установити стосунки з вихователем, дітьми. Присутність близької людини дає дитині можливість спокійніше орієнтуватися у нових умовах.
3. Дайте дитині до дитячого садка улюблену іграшку. Завдяки цьому в дитини підтримується фон упевненості, улюблена знайома іграшка допомагає відвернути увагу від розлуки.
4.Пограйтесь удома з дитиною у «Дитячий садок», однією з іграшок нехай буде дитина. Поспостерігайте, що робить ця іграшка, допоможіть їй знайти друзів.
5. Постійно створюйте спокійний, безконфліктний клімат для дитини у сім'ї, бережіть її нервову систему, не збільшуйте, а навпаки зменшуйте навантаження
на нервову систему.
6. Постійно цікавтесь життям дитини у дитячому садку. На вихідні дні
обов'язково дотримуйтесь такого режиму дня, як у дитячому садочку.
7. Якомога раніше повідомте педагогів про індивідуальні особливості вашого малюка.

Як знайти гармонію дитячої душі?

Зіштовхуючись із проблемами дитини, батьки часто почуваються безпорадними. Знаючи, як варто було б учинити у тій чи іншій ситуації, вони не можуть передати малюкові свою впевненість і знання. Тим паче, що намагаючись поговорити «відверто», вони ризикують зіштовхнутися із захисною реакцією і небажанням дитини впустити їх у свій внутрішній світ.
Водночас ніхто не може допомогти малюкові так. як найближчі люди, які знають і люблять його.
Один зі способів, що полегшує контакт із дитиною, — казка, в якій герой відчуває ті самі труднощі, що й ваш малюк. Вигадати таку розповідь дуже просто. Основне — гарний кінець.
Для малюка ця розповідь буде двозначною: по-перше, він побачить, що його проблема зовсім не виняткова, вона часто виникає і у решти дітей, і вони з нею чудово можуть упоратися. По-друге, ви у ненав’язливій формі пропонуєте дитині вдалий спосіб розв'язання ситуації. Крім того, розповідь про будь-кого, схожого на вашого малюка, допоможе вам більше довідатися про його переживання.
Реальний спосіб допомогти — гра. Наприклад, ваше чадо абсолютно не вміє поводитися в гостях, а від постійної моралі жодного результату. Тоді вам слід розіграти з ним дві ситуації. Перша ситуація: «неслухняна дитина завітала у гості»: малюк має зобразити вкрай неслухняну дитину, яка всім заважає, все бере без дозволу, вередує за столом. Діти, як правило, грають \ таку гру із захопленням. Друга ситуація: «слухняна дитина», у ній малюк зображує на рідкість виховану істоту. Важливо, щоб дитина відчула різницю між «правильною» і «неправильною» поведінкою.
Чудовий метод контакту — малюнок. Папір, олівці та фарби допомагають зобразити ретельно приховувані почуття: страх, злість, образу. Якщо малюкові просто сумно й самотньо, сядьте поруч і намалюйте разом із ним улюблену іграшку або щось інше. Фантазуйте разом із вашою дитиною.

Для будь-якого тата важливо...

1. Хоч інколи читати літературу про виховання дітлахів. Не вимагати неможливого, не прагнути недосяжного. Усьому свій час!
2. Любити та поважати малюка. Але при цьому бути вимогливим (і до себе
також). Пестити і деякі речі не помічати — привілей матусі. Татам варто виявляти
суворість. Проте лише тоді, коли це вкрай необхідно. У решті випадків — любов та
ніжність.
3. Мати своє «особливе» або будь-яке заняття з малюком, в якому не бере
участі мама.
4.Завжди знаходити час для своїх дітей. Навіть тоді, коли ви дуже зайняті.
Телефонуйте їм із роботи, надсилайте СМС-ки, факси — діти повинні знати, що вони дуже важливі для свого тата.
5. Мама любить за те, що дитина є. Тато — за те, якою вона є. Це основна
відмінність між батьками. Тому тато — важливий стимул для розвитку малюка. Адже
він повинен докдасти всіх зусиль, щоб заслужити його повагу і любов. Оцінка тата
інколи важливіша за мамину. Татам слід навчитися користуватися цим інструментом.
Краще ставити посильні завдання, підтримувати та спрямовувати, вчитися розуміти
потреби дитини. Не примушувати робити те, чого вона категорично не хоче.
6. Бути щирим та послідовним. Якщо щось не вийшло, зірвалися ваші плани, необхідно це пояснити дітям, навіть найменшим. Вони здатні зрозуміти набагато більше, ніж ви вважаєте і зможуть здивувати вас своїм розумінням та несподіваною підтримкою.
7. Завжди або майже завжди залишайтеся спокійною, розважливою, авторитетною людиною. Просто вимагати поваги та прихильності — справа невдячна. Дуже важливо працювати над собою, самовдосконалюватися та досягати нових вершин.
8. І найголовніше — любити та поважати маму, бути коханим та щасливим.

П'ять шляхів до серця дитини
Кожна дитина потребує батьківської любові. І батьки повинні навчатися виявляти свою любов до неї, спілкуючись. Частіше нагадуйте собі таке:
• перед вами — діти;
• вони поводяться, як діти;
• трапляється, що їх поведінка нервує батьків;
• якщо я виконуватиму Свої батьківські обов'язки, любитиму дітей, незважаючи на їхні провини, вони виправляться, коли подорослішають.

/Files/images/Дети_2.png

Дитячі заповіді для мам, тат, бабусь та дідусів

1. Шановні батьки! Пам'ятайте, що ви самі запросили мене у свою родину.
Колись я залишу батьківську оселю, але до того часу навчіть мене, будь ласка, стати
людиною.
2. У моїх очах світ має інший вигляд, ніж у ваших. Прошу вас, поясніть
мені, що, коли, чому, кожен із нас у ньому має робити.
3. Мої ручки ще маленькі — не очікуйте від мене досконалості, коли я
застеляю ліжко, малюю, пишу або кидаю м'яча.
4. Мої почуття ще недозрілі — прошу будьте чутливими до моїх потреб.
5. Щоб розвиватись, мені потрібне ваше заохочення, не тиск. Лагідно критикуйте і оцінюйте, але не мене, а лише мої вчинки.
6. Давайте мені трохи самостійності, дозвольте припускатися помилок, щоб
я на помилках вчився. Тоді я зможу самостійно приймати рішення у дорослому житті.
7. Прошу, не робіть усього за мене, адже я виросту переконаним у своїй
спроможності виконувати завдання згідно з вашим очікуванням.
8. Я вчуся у вас усього: слів, інтонацій, голосу, манери рухатись. Ваші
слова, почуття і вчинки повертатимуться до вас через мене. Тому навчіть мене бути
кращою.
9. Я хочу відчувати вашу любов, хочу щоб ви частіше брали мене на руки, пестили, цілували. Але будьте уважними, щоб ваша любов не перетворилася на милиці, що заважають мені робити самостійно кроки.
10. Любі мої, я вас дуже люблю! Доведіть мені, що ви любите мене також.

Фрагмент з книги

«5 шляхів до серця дитини»

Іноді діти розмовляють мовою, яку нам, дорослим, важко зрозуміти. Це може бути їм лише зрозумілий сленг, але i нас – дорослих – також не завжди розуміють діти, тому що, розмовляючи з ними, ми не завжди можемо висловити свої думки. Але ще гipше, коли ми не завжди можемо виразити дитині свої почуття i любов на зрозумілій їй мові.

Чи вмієте ви говорити на мові любові?

Кожній дитині властиво розуміти любов батьків по-своєму. I якщо батьки знають цю «мову», дитина краще зрозуміє їx.

Любов потрібна кожній дитині, інакше їй ніколи не стати повноцінною дорослою людиною. Любов – це найнадійніший фундамент спокійного дитинства. Якщо це розуміють дорослі, дитина виростає доброю i щедрою людиною.

Основне батьківське завдання – виростити зрілу та відповідальну людину. Але які б якості ви не розвивали в дитині, головне – будувати виховання на любові.

Впевненість у любові оточуючих.

Коли дитина впевнена у любові оточуючих, вона стає більш слухняною, допитливою. 3 цієї впевненості малюк бере сили, щоб протистояти труднощам, з якими зустрічається. Ця впевненість для нього – як бензобак для автомобіля! Дитина зуміє реалізувати свої здібності лише за умови, якщо дорослі регулярно наповнюють цією впевненістю її серце. Як цього досягти? Звичайно, любов’ю. Проявляти саме той спосіб прояву любові, який є найбільш зрозумілим для дитини, знайти для неї індивідуальний, особливий шлях вираження почуттів.

Батьківська любов повинна бути безумовною, адже справжня любов умов не виставляє. Безумовна любов – це найвища форма любові! Адже ми любимо дитину просто за те, що вона є, незалежно від того, як вона поводить себе. Ми всі це розуміємо, але іноді не відаємо собі звіту в тому, що нашу (батьківську) любов дітям доводиться завойовувати. Батьки люблять дитину, але з поправкою: вона повинна добре навчатися i гарно себе поводити. I лише у цьому випадку вона отримує подарунки, привілеї та схвалення. Звичайно, ми повинні навчати i виховувати дитину.

Але спочатку необхідно наповнити серце дитини впевненістю у нашій безумовній любові! I робити це треба регулярно, щоб ця впевненість не випарувалась. Тоді у дитини не виникає страху, провини, вона буде відчувати, що потрібна. Безумовну любов ніщо не може похитнути. Ми любимо дитину, навіть якщо вона некрасива i зірок з неба не дістає. Ми любимо її, якщо вона не виправдовує наших надій. I найважче – ми любимо її, щоб вона не зробила. Це не означає, що будь-який вчинок дитини ми виправдовуємо. Це означає, що ми любимо дитину i показуємо їй це, навіть якщо її поведінка не найкраща.

Спілкуючись з дітьми, необхідно частіше нагадувати собі:

1. Перед нами діти.

2. Вони поводять себе як діти.

3. Буває, що їхня поведінка діє нам на нерви.

4. Якщо ми виконуємо свої батьківські обов’язки i любимо дітей, незважаючи на їx витівки, вони, подорослішавши, виправляються.

5. Якщо вони повинні догодити мені, щоб заслужити любов, якщо моя любов умовна, діти її не відчують. Тоді вони гублять впевненість у собі й не здатні правильно оцінювати власні вчинки, а значить, не можуть контролювати їx, поводитись більш зріло.

6. Якщо перш, ніж заслужити любов, вони повинні стати такими, якими ми хочемо їx бачити, вони стануть невпевненими у собі: «скільки не намагайся – вимоги надто високі». А в результаті – невпевненість, тривожність, занижена самооцінка та озлобленість.

7. Якщо ми любимо їx, не дивлячись ні на що, вони завжди зможуть контролювати свою поведінку й не піддаватися тривозі.

Найголовніше – ЛЮБИТИ!